gaimorit
Жінки, що перенесли гайморит при вагітності, знають, наскільки це неприємна річ. Легкий нежить, частий супутник вагітності, посилюється гнійними виділеннями із носа, утрудженням носовогодихання, головним болем. Це основні, та не єдині симптоми гаймориту.
Саме захворювання є запаленням гайморових пазух. Запальний процес може протікати без гнійного компонента, та, у випадку несвоєчасної чи деадекватної терапії, найчастіше доводиться зустрічатися із гнійним гайморитом у вагітних.

Розвивається гайморит при вагітності, як правило, на тлі постійного помірного нежитю. З урахуванням зниження у період вагітності захисних сил організму, будь-яке, іноді навіть незначне, переохолодження здатне вилитися у гайморит. Початок захворювання може мати незначну симптоматику, тому гайморит при вагітності часто діагностується вже на стадії гнійного запалення.

Діагноз «гайморит» зазвичай ставиться на основі рентгенологічного дослідження. Для вагітних така процедура небажана, тому основним методом, яким визначають гайморит при вагітності, є пункція (прокол) верхньощелепової пазухи.

Не слід боятися, що єдиний у житті прокол призведе до постійної необхідності у даній процедурі. Така думка абсолютно необгрунтована: пункція, проведена грамотним спеціалістом, не принесе неприємних відчуттів і не буде мати приписаних їй народною думкою наслідків.

Гайморові пазухи анатомічно розміщені поблизу від оболонок і судин мозку, безпосереднього головного мозку, очниці, і пункція дозволяє позбавити ці органи від небезпечного сусідства і не допустити гнійних ускладнень. Крім того, при тривалому гнійному гаймориті висока вірогідність розвитку хронічного захворювання.
Пункція, окрім того, що дозволяє правильно і своєчасно поставити діагноз і звільнити пазухи від гною, є і лікувальною процедурою.

З урахуванням обмежених можливостей антибіотикотерапії при вагітності, особливо на ранніх строках, широке застосування отримало введення у пазухи антибіотиків місцевої дії, антисептиків. Крім того використовується промивання порожнини носа і пазух різними розчинами: сольовими, трав’яними, антисептичними. При необхідності використовуються місцеві антибіотики у вигляді аерозолей, засоби, що сприяють розрідженню вмісту пазух.
Ще раз хочу підкреслити: страх перед пункцією не повинен перемогти здоровий глузд. Наявність вогнища гнійної інфекції у організмі вагітної жінки набагато страшніша, ніж сама пункція.

источник